Резилієнтність. Мистетство долати найбільши виклики життя — Стівен М. Саутвіл, Денніс С. Чарні, Джонатанн М. ДеП'єрро

І кілька речей, які мали спільний знаменник. Так, люди, з якими ми спілкувалися:

1. Протистояли своїм страхам.

2. Зберігали оптимістичне, але реалістичне бачення.

3. Шукали, приймали та надавали соціальну підтримку.

4. Наслідували сильні рольові моделі.

5. Покладалися на внутрішній моральний компас.

6. Зверталися до релігійних чи духовних практик.

7. Зважали на своє здоров’я та самопочуття.

8. Залишалися допитливими, підштовхували себе до пізнання нового.

9. Підходили до проблем із гнучкістю та, коли цього вимагали обставини, прийняттям.

10. Віднайшли сенс та зуміли зрости під час і після травматичного досвіду.

Ми також усвідомлюємо, що наш список не є остаточним або вичерпним, і що інші чинники, безумовно, впливають на резилієнтність.

«Краще ухвалити рішення самому, ніж дозволити, щоб його ухвалили за тебе». Ви можете чекати досконалої інформації і досконалого хтозна-чого, але тоді важливі рішення ухвалять за вас.

То чого вимагає від нас життя? Усього, що ми маємо. Франкл (2019) сформулював це так: «Життя просить мене заповнити простір, у якому я випадково опинився. Моє місце в житті, рід моєї зайнятості – вони не мають значення. Важливо те, як я використовую все, що мені вже дано».

Ніщо не здатне підготувати вас до дна. Дно — це дуже особисте місце. На дні немає причин для чогось. На дні є лише вибір. Між надією і відчаєм…

Навчитися керувати свідомістю замість того, щоб дозволяти їй керувати нами, — одне з найскладніших завдань у житті. Бгаґавад-ґіта застерігає: «Свідомість — неспокійна, турбулентна, потужна, нестримна, і спроби контролювати її — це наче контролювати вітер». Однак багато традицій медитації навчають, що такі зусилля здатні посилити особистісну свободу, що зростає зі збільшеної здатності видозмінювати думки та відчуття й змінювати поведінку.

У своїй книзі «Майндфулнес простою мовою» (англ. Mindfulness in Plain English) буддистський монах Бганте Г. Гунаратана (2002) зауважує, що майндфулнес і медитація вимагають уваги до реальності та наближення до страху: «Щоби спостерігати страх, нам треба прийняти той факт, що ми боїмося. Ми не можемо досліджувати свою депресію без повного її прийняття. Те саме стосується роздратування та збудження, фрустрації й усіх інших некомфортних емоційних станів. Неможливо повністю дослідити відчуття, якщо заперечувати його існування»