Боротьба між колективізмом та індивідуалізмом

НАВАЛ РАВІКАНТ: Так, це цікаво. І, на жаль, боротьба між колективістськими силами та індивідуалістами — така стара, як і саме людство, і вона є фундаментальною для нашого виду. Ми не повністю індивідуалістичний вид — жодна людина не є островом, одна людина не може зробити все самостійно, — але ми також не є єдиним розумом, ми не мурашник, не бджолиний вулик, де всі просто бездумно марширують разом. Тож що ж ми? Ми десь посередині, і людство постійно коливається між цими двома крайнощами.

Нам подобаються сильні лідери, нам подобається бути веденими, ми любимо координувати наші зусилля та досягати чогось разом, але водночас ми всі — індивідуальності, які прагнуть вирватися і робити щось самостійно. Завжди триває боротьба за лідерство, завжди йдуть ігри статусів, тож маятник постійно гойдається вперед і назад.

У сучасній економіці це проявляється в протистоянні марксизму і капіталізму.

Марксизм говорить: «від кожного за здібностями, кожному за потребами». Ми всі рівні, у нас є тисячолітній проєкт зрівняння. Не потрібно виділятися, потрібно діяти на благо всіх. У цьому є релігійний аспект.

Капіталіст-індивідуаліст, з іншого боку, — це ліберталіанець: кожен сам за себе. Кожен діє на власний розсуд, і в підсумку це працює на загальне благо. Це ідея Адама Сміта — «невидима рука ринку» нагодує тебе. Пекар має пекти, м'ясник — обробляти м'ясо, майстер свічок — виготовляти свічки, і все буде добре. Кожен робить свою справу і торгується.

То яка теорія правильна? Я думаю, ця боротьба триватиме завжди.