44 суворі правди про людську природу

Розділ 31 / 99

Як подолати цинізм і песимізм

КРІС ВІЛЬЯМСОН: Ти якось сказав: «Не співпрацюй із циніками та песимістами». І справді, часто буває, що в людей — хаос удома, але вони намагаються врятувати світ. Проте ще гірше — коли цинізм і песимізм сидять у нас самих. Часто це вплив новин, негативного оточення, або навіть глибше — це частина того, як ми бачимо світ.

Як же людям позбутись внутрішнього цинізму й песимізму?

НАВАЛ РАВІКАНТ: Це справді складно. Ми природно запрограмовані на песимізм.

І я знову повернуся до еволюції (вибач, що повторююся, але це справді потужна теорія). В еволюційному сенсі — песимізм зберігає життя.

Уяви: ти бачиш, як щось шарудить у кущах. Якщо це здобич — ти поїв. А якщо це хижак — тебе з’їли. І все.Тож природа налаштувала нас уникати ризику та смерті, і саме тому ми схильні бути песимістами.

Але сучасне суспільство — зовсім інше. Незважаючи на всі його недоліки, воно значно безпечніше за джунглі. А головне — можливості зростання тут нелінійні. Наприклад:

Коли ти інвестуєш і ставиш проти акції — максимум, що ти можеш заробити — це подвоїти. А якщо акція — це наступна Nvidia і виросте в 100 або 1000 разів — твій прибуток необмежений. Так само й у житті. У племені було 20 людей — і якщо побачення не вдалося, вибору майже не залишалось. А сьогодні — безмежна кількість нових контактів. Тож сучасний світ набагато більш поблажливий до невдач. Головне — усвідомити це нейрокортикально: Ти не "вмираєш", якщо зробив помилку. Ти просто шукаєш далі — і коли знаходиш своє, воно дає ефект складного відсотка, що зростає.

Знайшов свого партнера на все життя — стосунки ростуть. Знайшов свою справу — повернення множаться. І тоді вже не має значення, що в тебе було 50 невдалих побачень чи стартапів. Тож немає сенсу бути песимістом. Я вважаю, що скептицизм — це нормально, але щодо конкретного. Загалом — ти маєш бути оптимістом.

КРІС ВІЛЬЯМСОН: А як тримати цей баланс?

НАВАЛ РАВІКАНТ: Саме так, як я щойно сказав: Я оптиміст загалом, а якщо щось не спрацювало — це ітерація, це досвід, це навчання. Якщо я навчився з цього — це вже перемога. Не навчився — тоді поразка.

Але доки ти вчишся, ітеративно рухаєшся далі, швидко відсікаєш втрати — ти маєш бути готовий, що коли знайдеш своє — потрібно буде йти ва-банк.

Тобто:

  • не чіпляйся за перше-ліпше

– досліджуй швидко

– а коли знайдеш своє — вкладайся повністю

Тільки так працює успіх.