Філософія та універсальні істини

Що таке філософія? Якщо ти проживеш достатньо довго, ти станеш філософом. Філософія — це коли ти знаходиш приховані універсальні істини серед конкретних життєвих досвідів, а потім використовуєш ці узагальнення, щоб орієнтуватися у майбутніх конкретних ситуаціях, створюючи власну філософію.

Будь-яка дисципліна, якщо займатись нею достатньо глибоко, зрештою приведе до філософії. Майстерність у чомусь — у будь-чому — зрештою зробить тебе філософом. Потрібно просто триматися за цю справу достатньо довго й узагальнити здобуті істини. І це будуть універсальні істини. Це знову про єдність і різноманіття: у будь-чому можна знайти єдність, якщо копати достатньо глибоко.

Тому банальні речі весь час повертаються. Ти дивишся на них і кажеш: "Ну так, це кліше з певної причини." Це кліше має свої підстави. Але іноді ти відкриваєш і нові речі, навіть у філософії.

Наприклад, наука, коли вона розвивається, насправді розширює межі нашої філософії. Коли ми думали, що Земля — центр Всесвіту, ми мали зовсім інший філософський погляд на світ, ніж зараз, коли знаємо, що Всесвіт безмежний, а ми — лише мізерна його частинка. Це формує інше філософське бачення.

Так само, якщо ти віриш, що природа керується ангелами, демонами й богами, твій світогляд буде іншим, ніж якщо ти вважаєш, що існують закони фізики, які можна зрозуміти й обчислити.

Якщо ти думаєш, що знання передаються згори, через покоління, це веде до одного філософського погляду. Якщо ж вважаєш, що знання створюються на льоту й перевіряються реальністю — до іншого.

Якщо ти вірив, що люди створені Богом, на відміну від еволюційної теорії, за якою ми виникли з одноклітинного організму (що, до речі, теж не відповідає на питання "хто створив той одноклітинний організм"), це теж формує різні філософські погляди.

Навіть теорія симуляції — це спроба переосмислити філософію з урахуванням знань про комп’ютери, хоча в результаті вона часто приходить до висновків, подібних до гіпотези Творця. Але принаймні це філософія, обґрунтована сучасними технологіями й наукою. Отже, філософія теж може еволюціонувати.

Моральна філософія теж еволюціонує. Колись майже кожна завойовницька культура практикувала рабство, сьогодні майже всі культури його засуджують — це приклад еволюції моральної філософії.

Був навіть (хоча це звучить надто абсурдно, але є певні підтвердження) період до 1980-х, коли деякі лікарі вважали, що немовлята не відчувають болю. Через це, наприклад, обрізання немовлят часто робили без анестезії. Лише у 1980-х роках вийшли дослідження, які довели, що немовлята відчувають біль. І всі сказали: "Ну, звісно ж!"

Отже, люди можуть залишатися в пастках хибної філософії дуже довгий час. Навіть філософія здатна робити поступ.

Одне з моїх останніх усвідомлень — і це завдяки Девіду Дойчу та моєму другу Джеймсу Пірсону — полягає в тому, що існують вічні старі питання, відповідь на які здається парадоксальною, і тому ми часто просто перестаємо над ними думати.