Як упоратися з тривожністю та стресом

Кріс Вільямсон: Ти згадував раніше про тривожність. Один із твоїх висловів: "Уяви, наскільки ефективним ти міг би бути, якби не був постійно тривожним." І тривожність стала, мабуть, головною емоцією двадцять першого століття. Багато цілеспрямованих людей дуже тривожні, дуже параноїдальні — саме це й зробило їх ефективними. Вони надзвичайно уважні, скрупульозні, нічого не пускають на самоплив, не можуть спокійно спати вночі. Це і є параноя. Що ти зрозумів про тривожність і як із нею впоратися?

Навал Равікант: Тривожність і стрес дуже пов’язані. Стрес — це коли твій розум розривається у дві різні сторони одночасно. Як залізна балка, яку гнуть у двох напрямках — тоді вона перебуває під напругою. Коли твій розум під стресом, це тому, що у тебе одночасно два суперечливі бажання.

Наприклад, ти хочеш, щоб тебе любили, але водночас хочеш зробити щось егоїстичне. І не можеш це поєднати — виникає стрес. Ти хочеш допомогти іншій людині, але хочеш також зробити щось для себе. Ти не хочеш йти на роботу, але хочеш заробляти гроші — і знову стрес.

Один зі способів упоратися зі стресом — усвідомити, що в тобі борються два бажання, і або вирішити на користь одного й змиритися з втратою іншого, або відкласти рішення. Але навіть саме усвідомлення того, чому ти в стресі, вже може значно полегшити стан.

Тривожність — це постійний, неідентифікований стрес. Ти просто постійно напружений і навіть не розумієш чому. Причина в тому, що у тебе накопичилася купа невирішених проблем, і ти вже навіть не можеш їх усвідомити. Уяви собі гору сміття в голові, з якої назовні стирчить лише маленький уламок айсберга — це і є тривожність. А під водою — купа невирішених речей.

Треба щоразу, коли ти відчуваєш тривожність, дуже уважно запитувати себе: "Чому саме я зараз тривожусь?" Якщо не знаєш — сідай і розбирайся. Записуй можливі причини. Медитуй над цим. Пиши щоденник. Розмовляй із терапевтом або друзями. Спостерігай, коли саме напруга минає. Якщо вдасться знайти, розплутати й вирішити ці проблеми — ти позбудешся значної частини тривожності.

Багато тривожності накопичується через те, що ми надто швидко йдемо по життю, не помічаючи своїх емоційних реакцій. Ми їх не опрацьовуємо. Це ніби суперечить тому, що я казав раніше про надмірну саморефлексію, але тут інша справа: ти рефлексуєш, щоб спостерігати й вирішувати проблеми, а не для того, щоб самозаспокоюватися.

Кріс Вільямсон: Щоб не потурати собі.

Навал Равікант: Так. Якщо ти займаєшся саморефлексією тільки для того, щоб почуватися краще, ти підсилюєш своє его і створюєш ще більш крихку особистість.

Один із важливих способів зменшити тривожність для мене — це роздуми про смерть. Я думаю, це дуже ефективно. Ти помреш. Усе обнулиться. Ти нічого не зможеш забрати із собою. Так, це банально, і ми замало часу витрачаємо на великі питання життя — зазвичай ми перестаємо думати про них ще в дитинстві.

Діти часто ставлять великі питання: "Чому ми тут?", "У чому сенс життя?", "Що все це означає?", "Чи існує Санта-Клаус?", "Чи є Бог?" А дорослі наче відмовляються від цих роздумів. Але ці питання великі не просто так. І якщо ти завжди пам’ятаєш, що все рано чи пізно зникне, що ти сам зникнеш — тоді що тебе взагалі може настільки турбувати?